До 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та

70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні

1941-1945 років

 В історії кожного народу  є роки і події, які завжди будуть у центрі уваги дослідників. Для нас, українців, такими є події 2013-2014 років, Майдан, події на сході України, а ще події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

       Як відомо, Велика Вітчизняна війна розпочалася 22 червня 1941 року. Її початок перервав мирну працю людей, які, незважаючи на злиденність, побутові негаразди і важку працю, вірили в щасливе майбутнє. Війна тривала на території України 1225 днів і ночей, перетворивши нашу землю на арену кровопролитних боїв.

      З Україною пов’язані основні події на всьому радянсько-німецькому фронті, який посів центральне місце в системі фронтів Другої світової війни. Український та південно-російський напрямки постійно були головними на Східному фронті, на всьому європейському театрі воєнних дій аж до кінця 1944 року. Саме тут проводилася більшість великомасштабних операцій 1941-1944 років, які , зрештою , вирішили долю всієї війни.

      Головною причиною до розгортання партизанського руху стала непримиренність його учасників до окупаційного режиму. Партизанська боротьба і рух опору в цілому, були ініційовані самим народом інтернаціональним за складом.

       Загальна кількість осіб, які перебували у різні роки війни в партизанах в Україні, становить близько 189-220 тисяч осіб. 29 учасників підпільного і партизанського руху відзначені званнями Героя Радянського Союзу.

       На території сусіднього району  у Новобасаньських лісах  (Чернігівської області) діяв невеликий  партизанський загін ім.. Щорса під керівництвом  Олександра Єлисейовича Кривця . Дії цього загону наводили жах на німців.

       Пошуковою групою нашого гуртка «Пошук» знайдена інформація та фотографії одного військового, якого жителі нашого села Тетеря Семен Гаврилович та Горпина Степанівна врятували від загибелі. У вересня 1941 року його знайшов Семен Гаврилович у болоті під Терлещанським лісом. Хворого, пораненого було таємно  перевезено додому до родини Тетерів, де його заховали на печі у просі. Горпина Степанівна вихожувала солдата більше місяця. Це при тому, що район був окупований німцями. Солдата виходили і відправили далі воювати. Ніяких відомостей про нього ніхто нікому ніколи не розповідав. І лише у 1980 році у село приїхав статний військовий, який трохи по-пам’яті, трохи по розповідях людей, знайшов оселю Семена Гавриловича. На жаль , на той час  дідусь Семен уже помер, залишилась тільки Горпина Степанівна. Незнайомець зайшов до хати якраз 22 червня , привітався і сказав на російській мові такі слова: « 22 июня, ровно в 4 утра Киев бомбили , нам об’явили, что началася война».  А потім він зустрівся з Горпиною Степанівною , обійняв її і сказав: «Спасибо Вам , моя спасителница. Если би не ви , меня би небило в живих».

Цей незнайомець, як виявилось пізніше, полковник Садовничий Геогрій Миколайович  проживав на той час у м.Києві.35  на вул.. Урицького, 37-а, кв. 158.  Він пройшов усю війну, повернувся додому і проживав ось, поряд.

Пізніше він приїздив до родини Тетерів ще кілька разів з дружиною Антоніною Іванівною, з якою зустрівся на фронті.

Наша пошукова група  буде працювати над цим завданням, щоб ніхто не залишився забутим.

      Мільйони життів забрала Велика Вітчизняна війна. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих кровоточать рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, у рано посивілих дітей війни, які не бачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

       Скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекались своїх синів, братів , чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І те страшне слово «війна» ніколи не принесе спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя.

Пам’ятайте про тих, що безвісти пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли, як зорі, -

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки…

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і в праці , і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

     Наш святий обов’язок – не тільки в свята згадувати, а кожен день пам’ятати про всіх, хто кував перемогу і загинув.

За тебе, за мене, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою,

Хто месником світлим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

      Люди завжди вірили, що птахи-казкові істоти. Птах для людини – це символ свободи і мрії. Голуб символізує мир, лебідь – любов і вірність. А за часів Великої Вітчизняної війни журавлі стали  символом повернення, миру і спокою в житті .

Ми всім нам бажаю, щоб над нашою країною і над усім світом завжди кружляли зграї журавлів.

Підготувала Кривенок Л.М., керівник гуртка «Пошук», БДЮТ